Копійка В. М.

Тема виступу: «Педагогічна майстерність учителя та її вплив на розвиток ключових компетентностей молодших школярів»

«Зробити творчу думку і творчу працю могутнім засобом формування нової людини – в цьому полягає суть педагогічної майстерності»

В. О. Сухомлинський

Сучасна школа вимагає сучасного вчителя: активного, комунікабельного, динамічного, працездатного, вольового, впевненого у собі, толерантного, високо компетентного. Імідж учителя ХХІ століття залежить, насамперед, від його педагогічної майстерності. 

Педагогічна майстерність є найвищим рівнем педагогічної діяльності, яка грунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді.

Особливо актуальними були і є погляди В.О. Сухомлинського на професію вчителя і шляхи підвищення його професійної майстерності. Про це видатний педагог говорив у таких працях: «Павлиська середня школа», «Сто порад учителеві», «Розмова з молодим директором школи», в статтях «Майстерність», «Високе покликання педагога», «Учитель і діти», «Суспільство і вчитель» та інші.

За переконанням В. О. Сухомлинського тільки творча особистість учителя зможе виховати творця. Великий педагог відмічав: «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя».

В.О. Сухомлинський виділив такі основні критерії педагогічної майстерності вчителя:

а) Професійна компетентність, професіоналізм.

Головним змістом професійних знань є грунтовне знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології: «вчителеві треба знати значно більше, ніж вимагає програма», «знайте в сто разів більше, ніж даєте учням на уроках», «без твердого психологічного ґрунту нема педагогічної культури», «кожний рік повинен збагачувати технічну лабораторію педагогічної праці». Справжнім майстром педагогічної праці, на думку В.О. Сухомлинського, вчитель може стати за тієї умови, «коли протягом усього життя він вивчає психологію, поглиблює свої психологічні знання.

З перших днів роботи в школі і до сьогоднішнього дня я постійно підвищую свій фаховий рівень з предметів викладання, намагаючись іти в ногу з часом, використовуючи нові освітні технології навчання. «Не навчайте  дітей так, як навчали вас, бо вони народилися в інші часи», - говорить народна мудрість. У своїй роботі перевагу надаю інтерактивним та ігровій технологіям навчання. Застосування інтерактивного навчання здійснюю шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню учнів умінню дискутувати.

При фронтальній роботі найбільш уживаними є такі технології: мікрофон, мозковий штурм, асоціативний кущ, павутинка, незакінчене речення.

При кооперативній формі навчання – робота в парах, робота в малих групах.

Досвід свідчить, що гра розкриває дітей краще від будь-яких діагностичних тестів. Орієнтація на гру як засіб навчання та виховання допомагають мені зробити  стосунки з учнями  приязними та довірливими, а процес навчання - цікавим та захопливим. В ігровій діяльності освітня, розвивальна та виховна функції взаємопов'язані. Таким чином підвищується ефективність уроку як основної одиниці навчально-виховної діяльності для отримання почуття радості та задоволення від навчання та бажання вчитися. З цією метою використовую багато різноманітних дидактичних ігор. Серед інтерактивних ігор найчастіше використовую рольову гру, драматизацію, імітаційні ігри, а в технології навчання у дискусії: метод «Прес», «Обери позицію».

   

Моя педагогічна лабораторія кожен рік поповнюється сучасними засобами навчання, які допомагають мені проводити уроки на високому професійному
рівні.

           

                 

Важливим фактором успішного навчання вважаю емоційний стан дитини. Треба знати чим живе загадкова і вразлива дитяча душа. Тому, з перших днів перебування учня в школі, разом із практичним психологом школи проводжу психологічні дослідження. Їх результати враховую, плануючи різноманітні види роботи на уроці. Допомагаю дитині розкритися. Так, наприклад, діти малюють щастя і горе , любов і розлуку, а потім мотивують своє бачення цих понять. Малюнки і пояснення їх авторів розповідають багато: або ж треба попрацювати, щоб дитині було комфортніше в сім'ї, чи допомогти позбутися комплексів, чи підтримати політ фантазії.

б) Гуманістична спрямованість діяльності. Василь Сухомлинський переконаний, що той, хто не любить і не поважає дітей не може досягти успіху в педагогічній праці, бо тільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують відповідну любов і повагу до нього, до його ідей, поглядів, переконань, знань, які він вчить здобувати: «все шкільне життя повинно бути пройняте духом гуманності», «у школі має панувати дух поваги до людської гідності, дух взаємного довір’я вихователів і виховуваних, дух віри в людину».

Керуючись настановою  великого педагога, я працюю за таким принципом - полюби дитину  такою, якою вона є і, водночас, допоможи їй стати кращою. Добре відомо, що більшість першокласників ідуть до школи з бажанням вчитися. І якщо цей вогник бажання не підтримувати, то він дуже швидко згасне, і учень із зацікавленого «чомучки» перетвориться у невпевненого в свої сили, байдужого до навчання учня, якому вчитись нецікаво. А цікаво, це коли просто і зрозуміло кожному, коли все вдається, коли дитина відчуває підтримку педагога в будь-якій ситуації - успіху і невдачі.

в) Педагогічні здібності: толерантність, чутливість до людини, до особистості, яка формується, комунікативність, професійна проникливість, пильність, інтуїція, емоційна стабільність, креативність, впливовість. Успіх у навчанні і вихованні, вважав Великий педагог, можуть забезпечити лише: «увага до кожної індивідуальності, піклування про кожного вихованця, чуйне, вдумливе ставлення до позитивних рис і недоліків кожної дитини», «педагог без любові до дитини – це все одно, що співець без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору». Тому намагаюся створити комфортні умови для навчання і виховання кожного учня в моєму класі, коли відсутня критика, негативна оцінка тих чи інших вчинків. Активізувати навчально-виховний процес допомагають спеціальні ситуації, які постійно створюються мною під час уроків. Інтерес до навчання не згасає завдяки продуманим «ситуаціям успіху». Для підтримання інтересу дітей, активності їхнього мислення і вольових зусиль завжди відзначаю не тільки тих, хто був найактивніший, а й тих, хто старанно працював, охайно писав у зошитах, знайшов вдалу відповідь на запитання, придумав цікаве завдання до прочитаного. Інколи достатньо покласти руку на плече дитини і очі малюка засвітяться довірливими іскорками, вірою в свої сили. Часто роль оцінювачів відводжу учням. Це допомагає виховувати в у дітей почуття радості за успіхи товаришів, доброзичливий тон спілкування. Під час уроків допускаю пряме спілкування між дітьми, дозволяю перемовлятися, підходити один до одного, обмінюватися думками, що сприяє розвиткові самоповаги, формує почуття особистої гідності.

г) Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння). Вона передбачає наявність специфічних засобів, умінь, особливостей поведінки педагога: високу культуру мовлення; уміння одягатися, стежити за своїм зовнішнім виглядом; уміння керуватися основами психотехніки (розуміння педагогом власного психічного стану, уміння керувати собою); здатність до «бачення» внутрішнього стану вихованців і адекватного впливу на них, «учитель в слові виявляє себе, свою культуру, свою моральність, своє ставлення до вихованця, «мудре і чуйне слово - немов цілюща вода». Саме наявність специфічних засобів, умінь та особливостей поведінки, перерахованих вище, допомагає мені, працюючи уже 38 років у школі, знаходити спільну мову не тільки із своїми вихованцями, а й з їхніми батьками. Бо ми живемо зараз в такий час, коли з дитиною можна порозумітися швидше, ніж з її рідними.

Майстерність педагогічна – «високе і таке, що постійно удосконалюється, мистецтво виховання й навчання, доступне для кожного педагога, який працює за покликанням і який любить дітей».

З досвіду роботи

Копійки Валентини Миколаївни