Москаленко А. Р.

Тема виступу: «Гуманістичний підхід до розвитку особистості дитини на основі порад В.О.Сухомлинського»

Взявши на озброєння слова В.О. Сухомлинського: «Творення людини - найвище напруження всіх наших сил. Це і життєва  мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти - не тільки і  не скільки джерело радості. Діти - це щастя, створене нашою працею» -  я обрала для провадження індивідуальну науково-методичну проблему «Створення максимально сприятливих умов для розкриття здібностей учнів, шляхом взаємодії  школи і сім’ї». Я постійно замислююсь над проблемами:

- Як виростити гармонійну особистість?

- На які моральні цінності зорієнтувати дитину?

- Як допомогти їй зберегти доброту, людяність, вірність своїм родинним витокам?

Ставлю перед собою мету: домогтися з молодшого віку, щоб діти росли не лише здоровими і освіченими людьми, але й  свідомими, творчими особистостями і патріотами України. Ключ до вирішення цих проблем – тісна співпраця  з учнями та їх батьками.

        На мою думку,  вихованці повинні вміти  самостійно і критично мислити, бути творчими, вміти окреслювати проблеми і вирішувати їх. А раз учень повинен мати свободу для індивідуального саморозвитку і творчості, то урок та позакласна робота  самі  собою змінюються, стають відкриттям істини, пошуком її в спільній діяльності дітей,  вчителя та сім’ї. Враховуючи це, в основу своєї роботи   покладаю такі ідеї:

1. Ставитись до дитини, як до найвищої цінності у власній педагогічній діяльності.
2. Працювати творчо, вносити новизну, оригінальність у свою щоденну роботу.
3. Постійно залучати батьків до навчання та виховання дитини.

       Постійно прагну до нестандартного, оригінального в своїй роботі. Такі зусилля дають змогу розпізнати творчі здібності дитини і повернути її до процесів навчання та виховання  тією гранню, яка й акумулює її творчу індивідуальність.

Значну увагу  приділяю  вивченню та формуванню як класного колективу, так і кожної особистості. До цієї роботи постійно  залучаю самих учнів та їх батьків,  починаючи з першого класу.  Адже,  дуже важливо розвивати у дітей потребу і уміння самопізнання, які є основою для самовиховання та саморозвитку. Але завжди пам’ятаю, що вивчення особистості учнів та їх колективу – це не самоціль, а засіб більш ефективної і цілеспрямованої виховної роботи по формуванню особистості та колективу.        Для створення максимально сприятливих умов для розкриття здібностей учнів, розвитку пізнавального інтересу школярів та їхнього мислення  в позаурочний час  впроваджує в практику роботи проведення різних позакласних заходів. Серед них свята, диспути, усні журнали, заочні подорожі, тренінгові заняття, ранки, конкурси, тощо. Учням подобаються такі види позакласних занять, які дають їм матеріал для роздумів, спонукають до ініціативи, розумового напруження, винахідливості та творчості.

Особливого значення надаю проведенню годин спілкування. Адже саме вони спрямовані на пізнання себе, своєї психіки, своїх сильних та слабких рис, моральних якостей та розвиток позитивного само відношення. В моєму арсеналі  налічується достатня кількість розробок годин спілкування  на різноманітну тематику, наприклад:

• «Вихованість як важлива риса особистості»,
• «Чи важко бути добрим?»,
• «Можна і не можна» (профілактика шкідливих звичок),
• «Пізнай себе. Я і моральні якості»,
• «Пізнай себе. Я і мій характер»,
• «Пізнай себе. Я і мій темперамент»,
• «Пізнай себе. Що допомагає мені добре навчатися»,
• «Пізнай себе. Я і мої емоції» та інші.  

        В позакласній роботі з учнями та батьками    поряд із традиційними  використовую інтерактивні методи та форми навчання.       Однією із провідних форм є групова робота. Починаючи з першого класу  привчаю дітей до групової роботи: в малих та великих групах, роботи в парах. Саме в груповій роботі в дітей виховується взаємоповага, самоповага, порядність, здатність приймати рішення і брати відповідальність за нього. Намагаюся, щоб учні стали не об’єктами, а суб’єктами навчання та виховання: вміли оцінювати проблему у предметній дискусії, обрали правильний варіант і змогли б довести правильність своїх міркувань чи відмовитись від хибних, вміли аналізувати причини помилок та здійснювати самоконтроль. Навчаю учнів правил поведінки в груповій роботі, вчу висловлювати власну думку з того чи іншого питання, користуючись карткою-опорою:

• це правильно, тому що…
• я впевнений у тому, що…
• я добре знаю, що…
• я думаю по іншому, бо…
• я переконаний, бо…
• я сумніваюся через те, що…
• я не згоден з цим, бо…

Роботу в парах використовую на різних етапах будь-якого виховного заходу.

На мою думку   важливим у вихованні школярів є виховання художніх смаків та уподобань. В класі  створено   «Музей однієї картини», де можна не тільки роздивитись репродукції найвідоміших картин, а й прочитати щось цікаве про художників, їх особисте життя та творчість. Це дуже подобається дітям. Вони люблять свій клас, школу, прагнуть бути хорошими учнями, друзями, дітьми, онуками, вчаться не тільки основам наук, а й спілкуванню, доброзичливості, милосердю.

Батьки моїх учнів відвідують школу не тільки на батьківських зборах, а й на святах, днях відкритих дверей.

З першого дня формування дитячого колективу   формую традиції (свята, дні народження, колективні творчі ігри, книга рекордів, конкурси). Це подобається не тільки дітям, а й їхнім батькам. Після таких відвідувань школи зростає інтерес батьків до шкільних справ, вони більше уваги приділяють своїм дітям, реальніше оцінюють їх можливості. Дорослі охоче стають помічниками в усіх шкільних справах, самі звертаються з ініціативами та пропозиціями до вчителя, дирекції школи.

  «В учнівському колективі – наголошує В.О.Сухомлинський, - повинен постійно битись пульс допитливої думки, прагнення до горизонтів науки, цікавих захоплюючих проблем  і книг». Слідуючи цій пораді,  вміло розвиваю навчальні можливості учнів читати, досліджувати, думати в позаурочний час. Роботу з розвитку здібностей, пізнавальних інтересів, творчої активності учнів у позакласних  заходах  проводжу  за алгоритмом: цікаво -  вивчаю – знаю -  вмію.  Адже, на мою думку , навчальна активність на уроках спонукає учнів до поповнення знань у позаурочний час, а  пізнавальна позаурочна діяльність формує свідоме ставлення до уроку.  Тактовно й наполегливо виводить  кожного учня  на позаурочну пізнавальну діяльність, враховуючи індивідуальні особливості, природні задатки, інтереси, нахили вихованців.

Активну пізнавальну діяльність учнів, інтелектуальний фон намагаюся   підтримувати   упродовж усього навчального року.  Залучаю  учнів до гурткової роботи,   здійснюю підготовку до  предметних олімпіад, конкурсів. Моніторинг рівня вихованості учнів, який проводиться адміністрацією школи щороку,  підтверджує оптимальний рівень вихованості учнів мого класу.

     Постійно ділюся  досвідом своєї роботи з колегами школи та району під час проведення відкритих уроків  та виховних заходів на районних семінарах вчителів початкових класів, під час виступів на засіданнях методичних об’єднань, педагогічних радах, педагогічних читаннях, педагогічних мостах, тощо.  Упродовж 3 років працювала в  шкільній творчій групі вчителів з  проблеми  «В.О.Сухомлинський про творчість вчителя та її вплив на особистість учня», де глибоко вивчала спадщину Василя Сухомлинського, впровадила її в практику своєї роботи, ділилася досвідом із педагогічним колективом, разом з колегами виробили рекомендації, випустили збірку «Від творчого вчителя до творчого учня» за надбаним досвідом.

     Не зупиняюся  на досягнутому, постійно  працюю над собою,  займаюся самоосвітою, удосконалюючи рівень особистої загальної, психолого-педагогічної, емоційної, морально-етичної, естетичної й духовної культури. Пам’ятаю, що взаємостосунки з учнями педагог покликаний будувати на глибокому знанні й розумінні їхніх індивідуально-вікових особливостей, на повазі, любові до них, на вірі в невичерпні можливості само удосконалення кожної дитини – людини.

З досвіду роботи

Москаленко Алли Романівни