Пеліпака Н. М.

Тема виступу: «Ідеї В.О. Сухомлинського щодо розвитку предметних компетенцій молодших школярів»

Творчість – це не сума знань, а особлива спрямованість інтелекту,

особливий зв’язок між інтелектуальним життям особистості

і прояви її сил в активній діяльності

В.О.Сухомлинський

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить,

той ніколи не перестає вчитися

Г.С.Сковорода

Школі потрібен учитель, котрий працює у форматі творчих пошуків, що грунтуються на здобутках традиційної методики й включають інноваційні елементи, педагог умотивований не на репродукції, а саме на експеримент, дослідження, новаторство.

Сучасний педагог – фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності, яка самостійно працює над власним розвитком, підвищенням освітнього й культурного рівнів, уміє самостійно набувати необхідних для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислить, володіє стійкою системою мотивів і потреб соціалізації, здатна активно і творчо діяти.

Змінюється життя, іншими стали учні, тому навчати й виховувати їх потрібно теж по – новому. Проголошений в освітньому просторі України принцип варіативної освіти дає змогу навчальний процес будувати на досконаліших стратегіях і технологіях, із застосуванням яких відбувається саморозвиток особистості, забезпечується успіх діяльності вчителя.

Демократичні процеси в державі вимагають вироблення нових суспільних вимог до освіти.

Звична нам традиційна система вже втрачає свої можливості і вимагає пошуків нового. Часто роздумує вчителька над давньогрецьким висловом  «Учень не чаша, яку необхідно заповнити, а факел, який потрібно запалити». Справді, готуючись до уроку, підбирає такий матеріал, який може зацікавити учня, пробудити в ньому пізнавальну активність. Але, на жаль, механічне заучування правил учнями, сортування відповідей на правильні чи неправильні навпаки відбивають інтерес учня до навчання, а результат – байдужість до навчання, незасвоєння учнями знань.

І ось, працюючи над проблемою «Шляхи піднесення творчого потенціалу педагога на основі трансформації педагогічних ідей В.О. Сухомлинського»,  намагаюся творчо засвоювати знання і застосовувати їх у конкретних навчальних і життєвих ситуаціях; оволодівати вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки; критично осмислювати здобуту інформацію.

Вважаю, що вчитель повинен виховувати у дітей вміння самостійно й критично мислити, бути творчими, вміти окреслювати проблеми і вирішувати їх. А раз учень повинен мати свободу для індивідуального саморозвитку й творчості, то урок сам собою змінюється, перебудовується технологія – урок розвивального навчання стає відкриттям істини, пошуком її, осмисленням істини в спільній діяльності дітей та вчителя.

Враховуючи  це, в основу своєї роботи в школі вчитель покладає такі ідеї:

1. «Ставитися до дитини як до найвищої цінності у власній педагогічній діяльності...» В.О.Сухомлинський.
2. Працювати творчо, вносити новизну, оригінальність у свою щоденну роботу.
3. «Два людських винаходи можна вважати найтяжчими: мистецтво керувати і мистецтво виховувати» (Кант)

Щоб маленький учень добре вчився, треба щоб він переживав успіх, хоча і невеликий.  Початкова школа – це насамперед праця одного вчителя, його творча педагогічна лабораторія. « Навчати дітей у початковій школі – це передусім учити їх бачити, вчити відкривати світ», - говорив В.О.Сухомлинський. Вчитель-класовод працює в особливому світі – з дітьми, а отже в світі дитинства. Світ дитинства – це у першу чергу пізнання серцем того, що дитина бачить навколо себе, що вона сама робить.

Щодня в житті дитини є задоволення і незадоволення, радість і прикрість, смуток і замилування, подив і захоплення ласка і гнів. Уміти розібратися в цьому – найважливіша умова духовної повноти, радості й успіху в педагогічній праці, якої я намагаюсь дотримуватися. Але при цьому свої прикрість, гнів, обурення залишаю за межами школи, а кожен робочий день починаю посмішкою до своїх вихованців.

Молодші школярі схильні до наслідування, у них значно інтенсивніше й природніше відбувається процес самовираження творчої індивідуальності. Її учень – її відображення. Тому  постійно прагну до нестандартного, оригінального в своїй роботі. Такі зусилля дають змогу розпізнавати творчі здібності дитини і повернути її до процесу навчання тією гранню, яка акумулює її творчу індивідуальність.

В результаті такої роботи учні на 3-му році навчання максимально розкрили свої творчі особистісні якості як в класній, так і в шкільній та позашкільній роботі: ІІ і ІІІ місце- шкільна олімпіада з української мови, І і ІІ місце – районна олімпіада з української мови, І місце – шкільний конкурс знавців української мови ім. П.Яцика, участь у районній дитячій науково-практичній конференції «Шляхами подвигу і слави».

В.О.Сухомлинський вказував, що робота вчителя – це творчість, а не заштовхування буденне у дітей готових знань. Тому покликання педагога – у розвитку творчих можливостей, здібностей дитини, вихованні в неї потягу до нового, формуванні творчої особистості.

Оволодіти навчальним предметом – означає навчитися розвязувати не лише передбачені державним освітнім стандартом завдання, а й такі, що потребують певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості.

Для розвитку пізнавального інтересу школярів та їхнього мислення у процесі навчання,  застосовую різні типи нестандартних завдань: складання задач на матеріалі довкілля; розв’язування задач з логічним навантаженням; вправи на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, використання цікавинок на уроках (головоломки, задачі-вірші, задачі-казки, ігрові вправи, тематичні загадки, ребуси). Учням подобаються такі види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, спонукають до ініціативи, розумового напруження, винахідливості та творчості. Відшукує найменші пагінці дитячого таланту, розвиваю їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам’ять, пильне око, добрий смак, образне мовлення.

Усе це виховується і розвивається під час виконання різних вправ з логічним навантаженням. Подобається школярам самостійно порівнювати, зіставляти певні факти і явища,узагальнювати певні закономірності, виводити правила. А потім звіряти свої міркування з матеріалом підручника. Такі вправи розвивають мислення учнів та підсилюють упевненість, віру в свої здібності. Дати поштовх думці учня, пробудити його творчу уяву, вчити самостійно міркувати – ось завдання, яке ставить перед собою вчитель і тому на уроках звучать слова:

- Поміркуємо!

- Як ви думаєте?

- Чи погоджуєтесь з моєю думкою?

На кожному уроці вирішується конкретне навчальне завдання.щоб реалізувати ці завдання, поряд з традиційними методами і формами використовує інтерактивні. А провідними формами навчання є індивідуальна та групова робота.

Групова робота:

- робота в парах;

- робота в малих групах (4 учні);

- робота у великих групах ( 8-9 учнів).

Де, як не у парній чи груповій роботі у дітей виховується взаємоповага, самоповага, порядність, здатність приймати рішення і брати відповідальність за нього. Намагаюся, щоб учні стали не об’єктами, а суб’єктами навчання: вміли оцінювати проблему у предметній дискусії, обрали правильний варіант і змогли б довести правильність своїх міркувань чи відмовитись від хибних, вміли аналізувати причини помилок та здійснювати самоконтроль.

Для правильної поведінки в груповій роботі діти користуються опорною карткою:

1. Вислуховуй усіх, не перебивай інших.
2. Не говори одночасно з іншими.
3. Дотримуйся теми.
4. Поважай різні думки.
5. Слухай, а не заспокоюй інших.

Робота в парах використовується на різних етапах будь-якого уроку:

Фізкультура: ловіння і передача м’яча двома руками від грудей, з-за голови;

Образотворче мистецтво: створення композиції з природних матеріалів (аплікація «Казкові тварини») – вдвох обговорюють сюжет аплікації і розподіляють роботу.

Трудове навчання: композиція «Без верби і калини нема України» (пластилін)- разом створюють ескіз, вибирають кольори.

Математика: при перевірці таблиць множення і ділення один одному задають питання, помилку зразу виправляють; таким чином за 2-3 хвилини всі учні будуть опитані.

Читання: після опрацювання тексту діти складають своє питання і задають товаришеві.

Перевірку цього завдання вчителька здійснює такими питаннями:

• Чи сподобалось вам питання сусіда?
• Чи було воно для вас складним?

Така робота спонукає дітей бути уважними при опрацюванні тексту.

Українська мова: діти здійснюють взаємоперевірку письмового завдання з подальшим оцінюванням.

Звичайно ж, для плідної роботи діти об’єднані за принципом «слабкий-сильний».

Основи здоровя: назви сусіду продукти, він скаже, яку страву можна приготувати;

• розкажіть один одному найвеселішу подію, що трапилась із вами під час зимових канікул;
• складіть правила поведінки дитини у школі.

Мої вихованці – це учні 3 класу, учні, які вміють вільно читати вголос і мовчки. Тому я вважаю, що  недоречним самій перечитувати весь прозовий твір. Після певної підготовчої роботи твір починаю читати сама. Прочитавши частину тексту, зупиняюся, діти роблять помітку і створюють експертну групу. Другу частину твору ділить на 6 частин (за кількістю груп). Кожна група отримала одну частину твору. Прочитавши, діти повертаються в «домашні» групи і там детально (по порядку номерів) переказують кожен свій уривок. Такий вид роботи вчить бути відповідальним, уважним, володіти вміннями й навичками вільно і змістовно передавати зміст прочитаного.

Метод передбачення розвиває творчу уяву, вчить висловлювати свої думки:

• Як ви думаєте, про що йтиме мова у цьому творі? (передбачення за назвою)
• Як розвиватимуться події далі? (за початком)
• Яку б кінцівку ви склали до цього твору?
• Щоб ви змінили, щоб твір закінчився щасливо? (казка «Кривенька качечка»)

На  уроках читання обговорюється з дітьми кожен текст. Діти вчаться вести дискусію, виділяти в тексті тему, позитивних і негативних героїв, головних і другорядних. А крім того, вчаться читати в особах, голосом передаючи характер персонажа, інеценізують певні твори. Вже звичним і цікавим стало для школярів ілюстрування творів. На  даному етапі навчання  ускладнюю завдання: зобразити головного героя і записати риси його характеру. Задаю  учням нестандартні домашні завдання, які вони виконують із задоволенням: прочитавши міф про походження будь-якої пташки.

Прагну навчати школярів відчувати у поезії красу слова. Слухаючи вірш, вчу дітей чути музику, слова, пройматися найтоншими емоційними відтінками рідної мови. Школярі дістають велику насолоду, повторюючи слова, що запали їм у душу. Допомагаю  дітям знаходити слова, щоб передати свої почуття, думки, переживання від прочитаного. Зворушити дитяче серце означає відкрити ще одне життєдайне джерело думки. «Сила цього джерела в тому, що слово відбиває не тільки предмет, явище, а й втілює глибоко особисті сприймання, почуття, переживання», - казав В.О.Сухомлинський.

На уроках читання, розвитку мовлення вчу дітей замислюватись над словами, що вони означають і коли їх краще вживати. Творчість словом це складний процес, який активізує розумову й психічну діяльність школяра. Саме дитяче мислення схильне до творчості. На уроках української мови  проводжу дистанційний диктант, який розвиває зорову пам’ять. Текст ділиться на 4 частини, за кількістю учнів у малій групі. Аркуші з частинами цього тексту прикріплюю на дошці. Кожен із членів команди стає гінцем. Він підходить до тексту. Читає його, запам’ятовує, повертається до команди, диктує свою частину товаришам. Команди змагаються: перемагає та, яка закінчить свій диктант раніше й не зробить помилок.

У своїй педагогічній праці використовую ідеї великого педагога В.О.Сухомлинського. Найголовнішим джерелом розвитку своїх вихованців вважаю  природу, тому що «... серед природи, - писав Василь Олександрович, - багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками». Далеко не треба йти, виходять з дітьми на шкільне подвір’я і спостерігають. Діти легко запам’ятовують назви дерев, кущів, які тут ростуть. З великою увагою слухають розповіді про цінні властивості шипшини, горобини, липи. А потім самі шукають інформацію, малюють, складають казки, розповіді. Перед ними розкриваються чудові сторінки природи, краю, рідного слова. Спостерігають, як змінюються деревце горобини з кожною порою року.

Навчання стає успішним лише тоді, коли воно підпорядковується нахилам дитини та уникає примусу. Тому ставитись до дитини треба таким чином, щоб пробуджувати в них все найкраще, а потім дозволити їм повірити у себе. Цьому сприяють уроки трудового навчання та образотворчого мистецтва. Саме ці уроки дають можливість за короткий проміжок часу відчути радість і гордість за результат діяльності. Школярі стають оптимістами. Вони вчаться планувати свою працю, вибирати потрібні матеріали та інструменти. У дітей розвиваються творчі здібності, формується самостійність. А щоб уроки трудового навчання та образотворчого мистецтва проходили з певним емоційним забарвленням,  використовую дидактичні ігри, наочні посібники, інсценізації.  Гра дає змогу зацікавити дітей працею, полегшує формування визначених програмою політехнічних знань, загально трудових та спеціальних умінь. Сама по собі фізична праця позбавлена емоційного заряду. Одноманітні трудові операції швидко набридають дітям. Щоб активізувати їх, застосовую вірші, віршовані загадки, прислів’я, приказки. Наприклад, початок уроку розпочинаю віршиком:

Ми творчі діти,

Хоч вір, хоч не вір.

Стає у нас чудом

Звичайний папір.

Такий організаційний момент зосереджує увагу учнів, настроює їх на робочий лад. Повторення правил з  безпеки життєдіяльності починають учні після такого віршика:

Щоб папери обробляти,

Інструменти треба мати.

Звуться як вони? Скажіть.

Далі діти в парах пригадують і розказують один одному правила. Сучасне покоління сприймає навколишній світ по-своєму, неповторно. Але загальнолюдські моралі і духовні засади незмінні для будь-якого віку. Завдання вчителя – не згубити ці якості, допомогти учням стати творчими особистостями, зміцнити фізичне і моральне здоров’я, відтворити духовну культуру.

«Вчительська професія, - писав В.О.Сухомлинський, - це людинознавство, постійне, те, що ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса – постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці».

Враження шкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і впливають на подальший розвиток дитини. Тому, залучаючи дітей до творчості, створюю постійно «ситуацію успіху», поважаючи їх, виховую творчий почерк кожної особистості.

З досвіду роботи

Пеліпаки Ніни Миколаївни