Горністова І. А.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА ОСНОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО                                                                             

Стаття висвітлює різні аспекти розвитку творчих здібностей учнів початкової школи у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського; висвітлено основні завдання сучасної української школи. Серед цих завдань виокремлено питання розвитку творчих здібностей учнів початкових класів, як найважливіше питання дитячої психології, педагогіки та практики; звернено увагу на проблеми розвитку творчих здібностей дітей початкових класів, розвиток їх творчого потенціалу.

Ключові слова: творчі здібності, учні початкових класів, креативна особистість, творча діяльність, обдарованість.

The article highlights the different aspects of the development of creative abilities of elementary school in the pedagogical heritage V. Sukhomlynsky; highlights the major problems of modern Ukrainian school. Among these tasks appear in the issue of the development of creative abilities of pupils of elementary school as the most important issue of child psychology, pedagogy and practice; drawn attention to the problems of development of creative abilities of elementary school children, the development of their creative potential.

Keywords: creativity, elementary school students, creative personality, creative activities, endowments.

Постановка проблеми.  Проблема  розвитку творчих здібностей особи є однією з центральних в педагогіці, оскільки прогрес суспільства – це шлях постійної творчості, долання стереотипів і вироблення нових, нестандартних, часто несподіваних ідей, оригінальних підходів і шляхів до їх втілення. Одним з головних педагогічних завдань при цьому є виховання людини, здатної акумулювати і творчо переосмислювати набутий досвід, досягнення людства в науці, культурі, мистецтві, розвивати нові технології.

Наше сьогодення не перестає досліджувати, розвивати і надихати  здібних, обдарованих дітей. У кожному навчальному закладі, педагоги, психологи і обов’язково батьки, плекають надії на кожну дитину. У кожній дитині є частинка талановитості, обдарованості. Тому актуальною проблемою сьогодення є розкриття різних аспектів розвитку творчих здібностей учнів початкової школи. Тому однією з актуальних питань сьогодення постає у розкриття проблеми розвитку творчих здібностей учнів початкових класів, як найважливіше питання дитячої психології, педагогіки та практики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останні роки гостро позначилася потреба суспільства у вихованні та навчанні творчих людей, які мають нестандартний погляд на проблеми, здатних активно і своєчасно реагувати на зміни, які відбуваються в світі. Тому багато дослідників, психологів, соціологів і педагогів як в Україні так і за рубежем активізували дослідження проблем творчості, креативності особистості і програми з розвитку творчого мислення: з’являються спроби розробки понятійного апарату розглянутих концепцій; створюються «портрети» творчої особистості людини; розробляються програми розвитку творчої особистості; удосконалюються корекційні програми для розвитку творчого, обдарованого школяра.

Багатий досвід розвитку творчих здібностей молодших школярів представлений у працях Василя Олександровича Сухомлинського. Він вимагає вивчення та переосмислення.

Розпочинаючи розмову про творчі здібності, варто розпочати з того, що  таке творчість взагалі. Питанням творчості цікавилися здавна, і цікавляться донині. Поняття творчості з’явилося ще в давні часи. Цією проблемою цікавилися філософи ідеалісти ХІХ–ХХ ст., вчені епохи романтизму. Дану проблему описували А. Бергсон, Л. Виготський, Д. Локк, К. Маркс, Ф. Шеллінг. Не залишався осторонь і видатний український педагог В. О. Сухомлинський [2, 337].

Аналізуючи роботи вище названих науковців можна зробити висновок, що творчість – кінцевий підсумок активності людської істоти, переробки енергії та інформації шляхом діяльнісно-ессенціального досягнення речових результатів і завдяки активізації духовних процесів шляхом звернення до зовнішніх, загальних шарів духовності.

Мета статті: розкрити психолого-педагогічні засади розвитку творчих здібностей молодших школярів на основі трансформації педагогічних ідей В.О. Сухомлинського.

Виклад основного матеріалу. Василь Олександрович відводив чільне місце даній проблемі у своїй педагогічній діяльності. Для нього творчо мисляча людина була ідеалом, тому що вона могла глибоко розуміти навколишній світ. Повноцінним навчанням педагог називав навчання, яке розвиває розумові сили і здібності. Організовуючи роботу з дітьми, учений передусім піклувався про розвиток їхнього мислення і мовлення, для чого використовував красу навколишнього: серед природи, багатої на живі образи, легше думати, краще фантазувати, швидше добирати слова з найтоншими відтінками. «Я прагнув, щоб перш ніж розгорнути книжку, по складах прочитати перше слово, діти прочитали сторінки найпрекраснішої у світі книги – книги природи» [2, 279].

Дуже важливо виявляти, навчати, виховувати обдарованих дітей. А цього ми вчимося, звертаючись до невичерпного джерела методичної думки – педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського.

Творчість В.О.Сухомлинський називає могутнім стимулом і вершиною духовного життя людини, показником найвищого ступеня розвитку її інтелекту, почуттів, волі. «Творчістю, - зазначає вчений, - є діяльність, в яку людина вкладає немовби частинку своєї душі, і чим більше вона вкладає, тим багатшою стає її душа. Процес творчості характерний тим, що творець самою працею своєю і її наслідками справляє величезний вплив на тих хто поряд з ним» [11, с.275]. У статті «Обережно: дитина!» В.О. Сухомлинський також підкреслює: «Школа – це місце, де розвиваються найскладніші, які тільки можуть бути в світі, людські відносини. Складні тому, що відбувається велике і важке, радісне і болісне творення людини. Педагогічна мудрість у тому й полягає, щоб бачити свого вихованця очима творця»  

В стінах нашої школи панує дух В. О. Сухомлинського, адже його педагогічними ідеями пройняті всі вчителі нашого закладу. Колектив обрав для опрацювання науково-методичну проблему : «Розвиток творчого потенціалу школи, вчителя, учня на основі трансформації педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в практиці сучасної школи»

Наша школа є опорною в районі з вивчення питання «Впровадження гуманістичних ідей В.О. Сухомлинського в навчально-виховний процес».

Педагогічний колектив упродовж багатьох років вивчає педагогічну спадщину Великого педагога, досліджує виховну та дидактичну її складові задля трансформації його ідей у практику роботи школи.

На базі школи ефективно функціонують районні  постійно діючі форми методичної роботи: школа управлінської майстерності для новопризначених заступників директорів з навчально-виховної роботи з проблеми «Удосконалення роботи з педагогічними кадрами на основі творчого впровадження педагогічних ідей В.О.Сухомлинського»;

У рамках опорної школи проведені районні семінари-практикуми для різних категорій педагогічних працівників: директорів загальноосвітніх шкіл району з проблеми «Пошук нових ефективних форм роботи щодо забезпечення наступності дошкільної та початкової ланки на основі трансформації педагогічних ідей В.О. Сухомлинського»; заступників директорів з навчально-виховної роботи з проблеми «Інноваційні підходи до організації методичної роботи в школі»; вчителів початкових класів з проблеми «Трансформація ідей В.О.Сухомлинського як засіб розвитку піднесення ефективності  уроку»; учителів англійської мови, які викладають у початкових класах з проблеми «Розвиток комунікативних здібностей молодших школярів засобами використання інноваційних технологій»; вихователів груп продовженого дня з проблеми «Національно-патріотичне виховання молодших школярів в групі продовженого дня на основі використання ідей В.О. Сухомлинського»; шкільних бібліотекарів з проблеми «В.О. Сухомлинський про роль шкільної бібліотеки в розвитку навчальних можливостей учнів», на яких педагогічний колектив школи представляє досвід трансформації гуманістичних ідей В.О.Сухомлинського в умовах сьогодення.

На засіданнях методичного об’єднання розглядалися питання «Шляхи здійснення гуманізації предметів гуманітарного циклу в світлі трансформації ідей В.О. Сухомлинського», «Здійснення індивідуального підходу до учнів у процесі навчання та виховання на основі педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського». «Розвиток здібностей учнів, формування у них високої пізнавальної культури на основі впровадження в практику роботи педагогічних ідей В.О. Сухомлинського», «В.О. Сухомлинський про стимулювання в учнів позитивного ставлення до навчання», «Сучасний урок в умовах демократизації і гуманізації на основі творчого використання педагогічних ідей В.О. Сухомлинського», «Василь Олександрович Сухомлинський про роль домашніх завдань у навчально-виховному процесі».

На засіданнях методичного об’єднання розглядалися питання «Шляхи здійснення гуманізації предметів гуманітарного циклу в світлі трансформації ідей В.О. Сухомлинського», «Здійснення індивідуального підходу до учнів у процесі навчання та виховання на основі педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського». «Розвиток здібностей учнів, формування у них високої пізнавальної культури на основі впровадження в практику роботи педагогічних ідей В.О. Сухомлинського», «В.О. Сухомлинський про стимулювання в учнів позитивного ставлення до навчання», «Сучасний урок в умовах демократизації і гуманізації на основі творчого використання педагогічних ідей В.О. Сухомлинського», «Василь Олександрович Сухомлинський про роль домашніх завдань у навчально-виховному процесі». Проводяться у школі психолого-педагогічні семінари з проблеми «Особливості організації навчально-виховного процесу з обдарованою дитиною».

На заняттях батьківських всеобучу упродовж навчального року розглядаються такі теми: «Поради батькам першокласника на основі педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського», «В. О. Сухомлинський про виховання громадянина патріота», проведені конференції за книгою В.О. Сухомлинського «батьківська педагогіка», «Сім’я і гармонійний розвиток особистості учня на основі педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського».

Досліджуючи проблему дитячої творчості, В.Сухомлинський довів, що ця самодіяльна, індивідуальна творчість «для себе», - як правило, найчастіше не має суспільної цінності, а новизна полягає в збагаченні особистості, самостійному підході до створення вже відомого, в індивідуальному відкритті.

На основі теоретичного аналізу педагогічної системи В. Сухомлинського ми виділили сукупність якостей, що забезпечують творчу активність.  Це спостережливість, допитливість, творчий інтерес, розвинене мислення, проблемне бачення, здатність до дослідницької діяльності, аналіз і синтез, широта, глибина та стійкість пізнавального інтересу, розвинута уява, фантазія, кмітливість, наполегливість.

Педагог-гуманіст виокремив педагогічні умови, додержання яких сприяє розвитку творчих потенцій дитини. Це створення відповідної матеріальної бази для різноманітної творчої праці; уміння помітити неповторну творчу індивідуальність кожного учня; надання кожній дитині свободи для самовираження, саморозвитку; забезпечення реалізації учнями своїх творчих можливостей у навчально-виховному процесі; створення інтелектуального фону введенням позапрограмного матеріалу; залучення дітей до різних видів творчої діяльності з урахуванням їхніх нахилів, здібностей, обдарувань; організація різновікового колективу; створення творчої атмосфери; активізація пізнавального інтересу; виховання в дітей «майстерності рук» [8, 274].

Під час наукового пошуку виявлено концептуальні засади формування творчої особистості школяра в педагогічній спадщині В.Сухомлинського. Це дитиноцентризм; урахування особливостей розвитку дитячого організму в різні вікові періоди; глибоке пізнання індивідуальності кожної дитини; визнання її унікальності й неповторності; віра в творчі можливості кожної дитини; створення сприятливих умов для розкриття потенціальних сил дитини; проектування розвитку особистості школяра; утвердження принципів педагогіки співробітництва; поетапна розробка та поступове впровадження в практичну діяльність ідей розвивального навчання (уроки мислення, подорожі до джерел живого слова, дослідницька діяльність, технічна творчість, мистецтво).

У книзі «Сто порад учителю» В.Сухомлинський зауважив: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...»[8,167].

Ми з’ясували, що під науковим керівництвом В. Сухомлинського в Павлиській школі було визначено й теоретично обґрунтовано шляхи та засоби формування творчої особистості школяра. Це уроки мислення як невичерпне джерело розвитку творчих здібностей учня; дослідницька діяльність як сфера розкриття творчих сил особистості школяра; технічна творчість як засіб самореалізації потенційних можливостей особистості; мистецтво як засіб формування творчої особистості учня; педагогічна творчість учителя як основа формування творчої особистості школяра.

Так у нашій школі вчителі на своїх уроках завжди використовують шляхи та засоби формування творчої особистості школяра. Наші діти приймають активну участь Всеукраїнському природничому конкурсі «Колосок», Міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру», конкурсі імені Петра Яцика.                                                                                     

Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю та оригінальністю мислення. Я у своїй роботі користуюся такими методиками: «Анкета з визначення здібності учнів», методика «Неіснуюча тварина», «Логічні задачі» (О. Зака), методика для визначення рівня розумового розвитку молодших школярів Е.Замбавічене та інші; корекційно-розвивальні заняття, які допомагають у розвитку творчості школяра, на годинах психолога розвиваємо пізнавальні процеси, бесіди, вікторини, тренінги.

Особливою популярністю в дітей користуються наступні завдання: написання сценарію до фільму  по даній казці, але обов'язково, щоб був новий герой, чи в героїв інші характери, інший кінець, інше століття i т.д.; написати лист герою з схваленням чи з осудом його вчинку, порадою, пропозицією; написання творів за темою: «Мій клас», «На яку квітку схожа моя матуся», «Яким птахом я себе уявляю», «Лист iз майбутнього», «Якщо був би я дівчиськом (хлопчиськом)», «Якби в мене була чарівна паличка», «Чи принесе мені подарунок Святий Миколай?»; проведення у школі «Тижні психології» де діти мають можливість не тільки приймати участь у цікавих вікторинах і тренінгах, а й спробувати себе у проведені олімпіади з психології.

У сучасних умовах творча особистість стає досить вагомою для суспільства на всіх етапах його розвитку. Зміни у суспільстві, що відбуваються досить швидко, потребують від людини якостей, котрі б дозволяли творчо і продуктивно підходити до будь-яких змін. Для того, щоб вижити у ситуації постійних змін, щоб адекватно на них реагувати, особистість повинна активізувати свій творчий потенціал. Таким чином, виникає протиріччя між репродуктивним характером традиційної системи освіти і нагальною потребою суспільства у креативній системі розвитку особистості.

В.О.Сухомлинський вказував на те, що у кожної людини є її золота жилка. Якою б запущеною, безталанною, нездібною до оволодіння знань не здавалась дитина, дорогоцінне зерно таланту десь приховується під пластами звичайності, посередності, відсталості. Завдання істинного виховання полягає в тому, щоб знайти це зерно, відкрити золоту жилку, поставити людину на ту життєву доріжку, йдучи якою, вона засяє своїм неповторним блиском. Це болісно складна справа, яка потребує великого терпіння і безмежної віри в людину.

Робота вчителя – це теж творчість, а не буденне заштовхування знань у дітей. Дитина повинна вчитися не заради оцінки, а відчувати потяг до нових знань, до творчості. Так, учитель може використовувати на уроках систему запитань, створювати різного роду проблемні ситуації або вносити творчі елементи, завдяки чому, учні отримують змогу активізувати розумову діяльність, зробити «відкриття» [8, 56].

Місце розвивальних та творчих вправ у структурі уроку залежить від багатьох факторів, зокрема: дидактичної мети; характеру навчального матеріалу; часу, відведеного на вивчення теми.

Вчителі нашої школи використовують розвивальні творчі вправи на уроках, дотримуючись таких вимог: – цілеспрямованість застосування; – підпорядкованість тематиці, навчально-виховній меті уроку; – відповідальність тематики дитячим інтересам, віковим та індивідуальним особливостям; – різноманітність форм організації навчальної праці учнів  (індивідуальні, групові, колективні; – нерозривний зв’язок з іншими формами та методами роботи.

Крім навчальної діяльності існує позашкільна діяльність яка розглядається як важливий фактор найповнішого розкриття здібностей молодших школярів та розв’язання різноманітних освітніх проблем, створення цілісної системи пошуку та виховання творчо обдарованої особистості. Класоводи нашої школи спрямовують свою роботу максимальне охоплення учнями занять у гуртках ДЮЦТу. Дослідження свідчать, що 71% учнів школи розвивають свої здібності й задатки в позаурочний час на заняттях у гуртках образотворчого мистецтва «Мальва», екологічному «Жайворонок», декоративно-прикладного мистецтва «Барвінок», вишивки «Вишиванка», технічного моделювання «Моделіст», які найдієвіше впливають на безперервне і свідоме духовне вдосконалення і самовизначення дітей.

Заняття у позашкільних закладах, будучи необов'язковими, природно «добудовують» незаповнені проміжки соціального становлення особистості. Свобода і можливість вибору улюблених занять у позашкільних закладах сприятливо впливає на молодших школярів. При цьому організація діяльності дітей у формі дозвілля сприяє вільному спілкуванню у середовищі ровесників, з якими дитина вважає себе найтісніше пов'язаною і авторитет яких для неї безперечний. У той же час, переживання успіху викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчої особистості. Тільки спільно з родиною школа здатна сприяти розвитку творчих здібностей. Тому батьки мусять надавати належне значення цій діяльності. Цікаво, що роль батька і матері у розвитку творчих інтересів їхніх дітей не однакова.

Для  батьків і вчителів у нашій школі проводяться заходи, семінари, тренінги, конференції, на яких розкриваються різні тематики щодо розвитку творчості особистості. У результаті яких, як вчителі так і батьки отримують рекомендації щодо роботи з обдарованими, творчими дітьми.

На жаль, навіть деякі психологи досі схильні зараховувати в обдаровані тільки тих, хто випереджає однолітків у розумовому розвитку, хто має неабияку навченість.

Такі діти дійсно в цьому відношенні обдаровані. Але є й інші. Ми маємо на увазі дітей творчого складу розуму. Його ознаки нерідко виступають у нерозривній єдності з неслухняністю, свавільним поводженням, з незалежністю характеру. Про творчі прояви зростаючої людини усі говорять як про щось цінне, але сильно виражений творчий початок і пов'язана з ним своєрідність особистості дитини мало хто з учителів у своїх учнях терпить, і вже зовсім мало таких, хто це у своїх учнях виховує [13,18].

Висновок. Таким чином, аналізуючи творчу спадщину Василя Олександровича Сухомлинського, можна зробити висновок, що головною умовою ефективного розвитку творчих здібностей педагог вважав формування мислення учнів, що передбачає активне, самостійне здійснення молодшими школярами розумових дій, формування дійових знань та проведення спостережень серед природи, яка є джерелом розумового розвитку дитини.

Праці В. О. Сухомлинського містять цінні теоретичні та практичні положення, реалізація яких сприятиме ефективному розв’язанню проблеми формування творчої особистості школяра.

Список використаних джерел

1.     Гільбух Ю. З. Розумово обдарована дитина. – К., 1993 – 77 с.

2.     Журило Т.В. Психологія розвитку творчо обдарованої особистості: наук.-метод. посіб. / Т.В. Журило // НАПН України, ІПОіОД, 2010. – 440 с.

3.     Моляко В.О. Творчий потенціал людини як психологічна проблема // Психологічна газета. – 2005. - №6. – С.4-5.

4.     Момот Л. До проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання / Л. Момот, Л. Шелестова // К.: Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С. 53-54.

5.     Нікітін Б.П. Виникнення і розвиток творчих здібностей // Рад. шк. – 1994. - №4.- С.20-22.

6.     Психолого-педагогічна діагностика школярів / Упоряд. О. Л. Співак. – Х.: Ранок, 2009 – 160 с.

7.     Сухомлинский В. А. Чему и как учить наших детей: Статья. – ЦДАВО України, ф. 5097,оп. 1, спр. 760, 21 арк.

8.     Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві // Вибрані тори: в 5-ти т.− Т. 3. – К.: Радянська школа, 1977. – С.7–283.  

9.     Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Вибрані тори: в 5-ти т.− Т. 5. – К.: Радянська школа, 1976. – С.417–654.

10.                       Сухомлинський В. О. Учитель і діти // Вибрані твори: в 5 т. – Т. 1. – К.:Рад. школа, 1977. – .С. 193-195.

11.                       Сухомлинський В. О. Елементи творчості в діяльності молодших школярів // Вибрані твори: в 5 т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1977. – .С. 273–278.

12.                       Сухомлинський В. О. Народження громадянина // Вибрані твори: в 5 т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1977. – .С. 273–278

13.                       Черепковська Н.І. Виявлення та стимуляція розвитку творчого потенціалу дітей // Обдарована дитина. – 2006. - №1. – С. 18-21.