Комишан А. М.

Тема виступу: «Гуманістичний підхід до розвитку особистості дитини»

Еволюція людства йде, не зупиняючись. Кожне нове покоління покликане здійснити щось досконаліше в розвитку культури або цивілізації. Зараз приходить нове покоління дітей, з новими життєвими завданнями. Вони повинні щось змінити на планеті до кращого, зробити життя на Землі досконалішим. Передові вчені вважають, що місія цих дітей - в піднятті культури і моральності на Землі на вищий рівень. Ці діти, як показує педагогічна практика, не приймають методів авторитарної педагогіки. Нам, які самі були виховані в авторитарній системі, важко з ними, а їм з нами. У чому ж вихід? Вихід - в усвідомленні необхідності відмови від стереотипів авторитарного мислення і в пошуку абсолютно нових підходів до навчально-виховного процесу. Новому поколінню потрібна нова педагогіка. Потрібна така педагогіка, яка мала б свій філософський погляд на людину і ставила б перед собою конкретну мету по вихованню цієї людини. Учителі початкових класів перші в школі, хто навчає це майбутнє. Тому на вчителя початкових класів покладається величезна місія: адже від перших шкільних кроків багато в чому залежать і подальші успіхи або не успіхи учнів. Діти приходять до школи ще не зміцнілі ні фізіологічно, ні психологічно. Приходять з різною підготовкою, з різними моральними цінностями. Учителі молодших класів першими помічають, як з набору в набір (4 роки) міняються діти. Сучасні діти, які розкріпачені (як то кажуть: "без комплексів"), не приймають над собою насильства, для них немає ні ідеалів, ні авторитетів. У школі з такими дітьми авторитарна педагогіка не впорається, навіть педагогіка співпраці не завжди спрацює. І тільки гуманно-особистiсна педагогіка Василя Сухомлинського, зосереджена на дитині, на його особі дасть результати в учбово-виховному процесі.

Гуманістичний підхід до розвитку особистості дитини – це мій вибір.

Я розумію гуманізацію освітнього процесу в початковій школі так:

Психологічний комфорт учня, довіра його до вчителя. Упевнена, що коли дитинi в школі буде психологічно і емоційно комфортно, лише тоді можна розраховувати на високі результати в учбово-виховній діяльності вчителя.

Виходячи з пізнавальних цілей навчання, я визначила для себе основні заповіді гуманiзацiї освітнього процесу:

1. Прагну розуміти своїх учнів, жити їх життям. Навіть зміст учбового матеріалу і методику його подачі оцінюю з позиції учня.

2. Враховую інтереси і схильності дитини.

3. Вчу дітей не боятися труднощів, помилитися. Нагадую їм,  що не страшно допустити помилку, головне-- вчасно її виправити. Це розкріпачує учнів при відповідях і вчить допомагати один одному в навчанні.

4. Не намагаюся учня «ламати» і переробляти, а тільки коригувати і направляти в потрібному напрямі.

5. Прагну зробити процес навчання радісним, творчим, цікавим для кожного учня.

Одним словом, я прагну побачити в кожній дитині зачатки особистості і «вирощувати» цю особистість, культивуючи хороші якості і викорінювати небажані і погані. Велику увагу у своїй роботі приділяю тому, щоб процес пізнання для молодших школярів був цікавим і захоплюючим.

Для цього використовую на уроках:

·         різноманітні дидактичні ігри;

·         різні творчі завдання, які подобаються дітям і викликають пізнавальну активність:

a) з домашніх текстів по читанню виписати 10 слів на ненаголошену голосну (чи на інше правило, що вивчається);

б) скласти речення на задану тему, за малюнком, поширити речення прикметниками, тощо;

в) вигадати текст для диктанту, в якому часто трапляються слова на це правило;

г) складання оповідань по серії картинок.

З першого класу привчаю дітей до коментованого письма. Адже психологи переконливо довели: завдання за зразком дитина виконує з помилками - якщо мовчки, і правильно - якщо промовляє порядок своїх дій, регулює їх за допомогою мови. Учити дітей мислити вголос - один з принципів моїх уроків і один з елементів зворотного зв'язку. Роботою класу керує не лише учитель, але і учень, роздумуючи вголос і ведучи за собою увесь клас.

Нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну активність школярів. Нестандартні уроки - передусім, творчість, самобутність, навіть мистецтво педагога, який застосовує власні нетрадиційні форми роботи з дітьми. Для таких уроків характерна інформаційно-пізнавальна система навчання:

Були проведені нестандартні уроки:

1. Урок-екскурсія «Урок жовтня» (читання, малювання).

2. Урок-свято «Свято Букваря».

3. Урок-аукціон "Повторення про іменник і прикметник" (рідна мова)

4. Урок- відкриття «Що ми знаємо про воду» («Я і Україна»).

6. Урок-диспут «Чому вчать нас оповідання В. Сухомлинського» (позакласне читання).

7. Уроки за методом проектів: «Водойми рідного краю, їх стан та охорона», «Чому ліси називають «легенями» планети» та ін.

Мене завжди радує, коли учні висловлюють свої думки. Стимулюю дітей до того, щоб вони не боялися мати своєї точки зору («Я думаю», «Моя думка таке», «А я вважаю» і так далі) і тактовно доводити свою правоту.

Бажання вчитися, пізнавати може зникнути у молодших школярів в результаті накопичення проблем в навчанні, з якими все важче і важче справлятися. Основне завдання учителя, на мій погляд, в тому, щоб не лише зберегти в дитині природне прагнення до знань, але і розвинути його, перетворити на потребу, в звичку, учити самостійно «добувати» знання.       Що ж може допомогти вирішити це завдання?

В першу чергу індивідуалізація і диференціація навчання. Треба визначити, який саме спосіб засвоєння знань найбільше підходить конкретному учневі, як він зосереджується на новій інформації, як її обробляє, як засвоює. Для цього треба знати пізнавальні можливості учнів. Вивчивши ці можливості, психологічний настрій, фізичний стан моїх учнів, я пропоную дітям на уроці різні види індивідуальних робіт, а саме:

- робота за індивідуальними картками з різною мірою складності;

- самостійна робота у дошки;

- робота за тестами;

- робота за зразком;

- підготовка і виступ з доповідями, рефератами (для сильних учнів);

- диференційовані домашні завдання.

Природа заклала у дитину 6-7 років бажання вчитися, пізнавати, тобто «чути» і «бачити» за допомогою вчителя. Не вірте, коли говорять, що сучасні діти не хочуть вчитися. Вони хочуть добре вчитися! Але ж навчання - це серйозна, важка, щоденна праця. Як же не занапастити це жадання пізнання?!

Успіх - ось першопричина радості, а значить і мотивації дитини у навчанні. Вчитися приємно, коли відчуваєш успіх.

Підтримую у своїх учнів «ситуацію успіху», щоб дитина почувала себе особою, яку сприймають, слухають, розуміють. Цьому допомагають:

·          інтерактивні методи і прийоми в навчанні і вихованні («Акваріум», «Мозковий штурм», «Дерево рішень», «Займи позицію», робота в парах, групах та ін.);

·         за допомогою схем-опор, коментованого письма, методу випереджаючого навчання (за С.М. Лисенковою) прагну процес навчання зробити не простішим, а зрозумілішим;

·         заохочую дітей (словесно, емоційно, відмітними знаками) не тільки за високі показники, але і за старанність і навіть за невелику перемогу в навчанні.

Я намагаюсь вести дитину від одного маленького успіху до іншого,

користуючись правилами:

·         Хвалити виконавця (дитину), критикувати не дитину, а тільки виконання. Замість «Ти зробив три помилки в цьому реченні», продуктивно сказати «Давай знайдемо в цьому реченні три помилки».

·         Індивідуальні побажання дитині (по секрету): «Ти розумна, добре читаєш, але іноді запинаєшся. Тобі незручно, нам незручно. Ти можеш виправити»?

·         Прийом «На ложку дьогтю - бочку меду». Навіть у морі неуспіху можна знайти острівець успішності і зміцнитися на нім. Не обов'язково повідомляти учня про його неуспіх: «При читанні ти перебрехав вісім слів»! Набагато здоровіше оцінка успіху: «В цій розповіді 20 слів. Ти прочитав вірно 12 слів. Перемога вже близька!»

Вченими та психологами доведено, що 70% особистісних якостей дитини закладається в початковій школі. Гуманістичний підхід до розвитку маленьких школярів допомагає досягти більших результатів і в навчальній успішності, і в духовному, моральному і інтелектуальному розвитку учнів.

Для нас, педагогів, важливо усвідомлювати, що тільки гуманно-педагогічний процес, покладений в основу розвитку особистості дитини, допоможе громадянину країни стати не просто людиною, а особистістю,  корисною та необхідною українському суспільству в період його відродження й розквіту у майбутньому.

З досвіду роботи

Комишан Алли Миколаївни